Новини

Ахтем Сейтаблаєв: «В Трускавці відчуваєш, що люди хочуть пишатися своїм містом і країною»

Зустрічі та  знайомства із непересічними  людьми – неабиякий подарунок долі. Особливо , якщо живеш у невеликому містечку. То для гостей Трускавець  місто-казка, місто –надія. А для нас, місцевих мешканців, рідне озокеритово-мінеральне «болотце», де зірки  сяють з телеекрану. Але, на щиру радість, і на нашій вулиці буває «Корона Карпат». Цього року плеяда відомих облич зібралася в Трускавці вп’яте. 



Серед впізнаваних персон завжди око привертає той чи та, до кого відчуваєш симпатію, повагу і захоплення тим, що ця людина робить. А якщо це ще і харизматичний чоловік, на якого навіть просто дивитися – уже задоволення, як тут не скористатися можливістю і не запросити на філіжанку Нафтусі та душевну розмову у лобі рідного готелю?
 Мій vis-à-vis - Ахтем Сейтаблаєв – режисер і актор фільму «Хайтарма», ведучий  проекту  «Хоробрі  серця» на телеканалі  «1+1» .  Розмовляємо про Трускавець, кіно, мир і війну. Втім, краще «послухайте» нашу розмову:  

- Пане Ахтеме, як  Вам Трускавець? Які  враження?

- Знаєте, а  Ваше місто для  мене  дуже  особливе.  Вперше почув про Трускавець ще років двадцять п’ять тому, коли ми жили в Узбекистані. Моя мама кілька разів приїжджала сюди на оздоровлення. Для неї Трускавець  завжди  був незвичайним містом.Сам  я потрапив  сюди минулого року в рамках  фестивалю «Корона Карпат», -  це якраз «причина номер  два» любові до вашого  міста. Тут почалася фестивальна  історія фільму «Хайтарма».  Ми  здобули перемогу.  Вже потім  була «Ніка» в Москві, дві премії в Італії,  нагорода від Спілки  кінематографістів України і т. д. Але  найдорожчі це  саме  ті емоції, з якими  у Трускавці  сприйняв  глядач наш  фільм.  Вкотре  переконався тоді, що  ми  живемо в чудовій країні. І роблять її  такою саме  люди, здатні співчувати,  співпереживати і допомагати.  Тоді  я мав  нагоду  поспілкуватися з кількома  сім’ями кримських  татар, яким  активно допомагала  трускавецька громада. Розумієте, ми близькі. Якщо не  за приналежністю до однієї  віри,  то менталітетом, готовністю бути Людиною. У Трускавці панує неймовірна атмосфера.

-  Ви вже  вдруге у  нас саме  завдяки кінофестивалю. Яку долю  йому  пророкуєте?

- Організатори Фестивалю ( в першу  чергу - Олег Карпин) - взагалі унікальні особистості. Для мене за межею розуміння, як   зараз, у такий час,  їм вдається навіть просто його  проводити.  На жаль, не  зміг  переглянути  усі фільми,  але  те, що встиг   побачити  на  закритті  і  сам фільм-переможець   ( «Мамо, я люблю тебе», Латвія,  2013 р)  доводять  як  мінімум одне  - і журі, і організатори, –  люди з чудовим смаком. Сподіваюся, на фестиваль  чекає чудове майбутнє.   І я вірю, що  фестиваль  допоможе Трускавцю  перетворитися  на  один             із  головних кіномайданчиків України.  Трускавець має усі важливі  складові:  «натура»,  чудово розвинена інфраструктура ( і проживання, і  харчування), аеропорт  дуже близько і - що найголовніше -  люди. Так, люди. Бо  кіно - це не техніка і не  комп’ютерні  технології ( хоча  і вони важливі). Це люди!  Я певний, що  прості люди здатні  втілювати  великі  проекти, в  тому числі  і в кіноіндустрії

-  Не  можу не запитати  -  коли  закінчиться війна?

-  На це питання  я, як і всі ми,  хотів би відповісти «завтра». Але, на превеликий жаль,  вона  закінчиться лише тоді, коли  не  стане ініціатора цієї війни – Путіна.

-  Як гадаєте,  нам, простим  українцям,  якось під силу  наблизити перемогу?

- Ми (колектив проекту «Хоробрі серця») часто також ставимо собі це  питання… Вважаю, що кожен на  своєму місці має викладатися по-максимуму,  щоб зробити  свою країну кращою.  Країна ж починається з тебе, з твоєї кімнати, з твого готелю, з твоєї вулиці, з  твоїх   взаємин з сусідом,  з бажання знати, хто живе поряд.  На  мою  думку, багато  драматичних ситуації, в тому числі  і в контексті  теперішніх подій,  спричинила наша байдужість. Якщо ти не  прагнеш  відкрити для  себе  світ  іншої людини, а особливо, якщо ця людина   сповідує іншу віру і представляє іншу культуру, то на  основі цього незнання  людині можна привити безліч фобій і страхів.   Ще  древні  римляни   казали: «Розділяй і пануй». Чим  більше  ми  розділені, тим  легше  нами   маніпулювати.  Якщо ти  знатимеш  про сусіда з власного досвіду, то насадити хибну думку  про нього нікому не вдасться - ти ніколи не  стрілятимеш в  нього.  Маємо докладати усіх зусиль, щоб знати одне про одного  максимум  правди і знати саме  з власного досвіду. Якщо кожен  із нас робитиме все  по-совісті і  навіть  ще  трішки «за того  хлопця», от тоді  і вся наша країна  буде як ваш готель – затишною і світлою

-  У нас існує традиція - просити залишити відгуки у книзі почесних гостей. Що  Ви б побажали   гостям готелю «Свитязь»  та  працівникам?

-  Я не  буду  оригінальним - хочу побажати   миру.  Бажаю, щоб у кожного з нас було відчуття причетності  до спільної справи, щоб ми  пишалися нашою  країною, своїм містом. А ваше - таке особливе, з  багатолітньою історією. І           попереду ще  безліч щасливих  років.  Дуже  хочу, щоб  тут  було  багато відпочиваючих і  просто  людей, які б хотіли відвідати  Трускавець.    А ми, телевізійники, зі свого  боку будемо вам у цьому  сприяти. А «Свитязю» бажаю  процвітання. Коли у  людини  вирішені  побутові питання, тоді вона хоче  думати про  інші речі, починає  обдумувати,  як  перенести  добробут  за межі  свого дому. Тоді виникає  таке  хороше  «заразне» відчуття, що ти є частиною чогось доброго.  В   Трускавці відчуваєш, що люди  хочуть  пишатися своїм містом і країною, що вивішують прапор України не  просто у свята, а тому, що  вони - українці.

Дякую гостю за приємну розмову. Ще трохи теревенимо про все на світі. І розходимося. Він – далі творити добро і красу, а я – ділитися з вами враженнями.   Отакий він, Ахтем Сейтаблаєв. Щирий і привітний. Справжній. Добре, що є такі люди. Хай вони вам зустрічаються частіше!

← ВСІ НОВИНИ